Вчені визначили біомаркери, які дозволяють оцінити ефективність лікування пембролізумабом

Американські дослідники визначили біомаркери, пов’язані з покращенням виживаності хворих на меланому після лікування препаратом Кейтруда (пембролізумаб). Про це повідомляє журнал Clinical Cancer Research.

Кейтруда – це моноклональне антитіло, яке блокує взаємодію між рецепторами PD1, розташованими на поверхні Т-клітин, і білками PDL1 та PDL2 пухлинних клітин. Такий механізм призводить до підвищення активності імунної системи щодо пухлин. У лікуванні меланом Кейтруда застосовується з 2014 р., однак до цього часу прогностичні маркери, які дозволяють передбачити наслідки терапії у пацієнтів, не були визначені.

Американські спеціалісти вивчили дані 616 пацієнтів із меланомою, які приймали пембролізумаб, і провели аналіз пов’язаних із загальною виживаністю (ЗВ) чинників.

Результати показали, що покращення виживаності асоціювалося з низьким вмістом лактатдегідрогенази (ОР: 2,5; P<0,001), високим відносним рівнем лімфоцитів (ОР: 1,9; P<0,001), високим відносним рівнем еозинофілів (ОР: 2,2; P<0,001) та відсутністю метастазів у внутрішніх органах, крім легені (ОР: 2,5; P<0,001).

Однорічна ЗВ у хворих з усіма 4 чинниками склала 87,4%, у пацієнтів з 3 чинниками — 68,5%, з двома — 46,4%, з одним — 12,7%, без жодного — 15,7%.

Визначення виявлених біомаркерів у крові пацієнтів повинне допомогти медикам у виборі стратегій лікування після прийому Кейтруди.